Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 лютого 2015 року Справа № 917/1234/14 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді:Губенко Н.М.,суддів:Барицької Т.Л., Картере В.І.,розглянувши касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 24.11.2014та на рішення господарського суду Полтавської області від 26.08.2014у справі№917/1234/14 господарського суду Полтавської областіза позовомПублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"доКомунального виробничого підприємства "Комсомольськтеплоенерго"простягнення 123 525,02 грн. в судовому засіданні взяли участь представники: - позивача Сидоренко А.С., - відповідача повідомлений, але не з'явився, Розпорядженням заступника секретаря першої судової палати від 10.02.2015 №02-05/45 змінено склад колегії суддів, в провадженні якої знаходилась дана справа та сформовано наступний склад колегії суддів для розгляду даної справи: головуючий суддя - Губенко Н.М., судді: Барицька Т.Л. (доповідач), Картере В.І.

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - позивач) звернулось до господарського суду Полтавської області з позовом до Комунального виробничого підприємства "Комсомольськтеплоенерго" (далі - відповідач) про стягнення 123 525,02 грн., а саме: пені у розмірі 66 498,79 грн., 3% річних у розмірі 13 299,76 грн., 7% річних у розмірі 28 826,20 грн., інфляційних втрат у розмірі 14 900,27 грн.

Рішенням господарського суду Полтавської області від 26.08.2014 у справі №917/1234/14 (суддя Гетя Н.Г.), залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 24.11.2014 (судді: Здоровко Л.В., Плахов О.В., Шутенко І.А.), позовні вимоги задоволено частково; стягнуто з відповідача на користь позивача 39 899,27 грн. пені, 17 295,72 грн. штрафу, 14 900,27 грн. інфляційних втрат, 13 299,76 грн. 3% річних та 2 470,50 грн. витрат по сплаті судового збору.

Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", не погоджуючись з рішенням та постановою судів попередніх інстанцій в частині зменшення розміру неустойки (штрафу, пені) на 40%, звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення місцевим та апеляційним господарськими судами норм матеріального та процесуального права, просить рішення та постанову судів попередніх інстанцій скасувати в частині відмови у стягненні пені в сумі 26 599,52 грн. та штрафу у сумі 11 530,48 грн., та прийняти в цій частині нове рішення, яким задовольнити вимоги позивача про стягнення відповідних сум пені та штрафу в повному обсязі. В іншій частині рішення першої та постанову апеляційної інстанцій - залишити без змін.

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши застосування норм процесуального та матеріального права при прийнятті оскаржуваних судових актів, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 12.07.2012 між позивачем, як продавцем, та відповідачем, як покупцем, укладено договір №135/07/12-БО купівлі-продажу природного газу, відповідно до умов якого продавець зобов'язався передати у власність покупцю у 2012 році природний газ, ввезений на митну територію України ПАТ "НАК "Нафтогаз України" за кодом згідно з УКТ ЗЕД 2711 21 00 00 або/та природний газ, видобутий на території України підприємствами, які не підпадають під дію статті 10 Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу", а покупець зобов'язався прийняти та оплатити природний газ на умовах цього договору.

Відповідно до п. 6.1. договору оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачем свої зобов'язання виконано в повному обсязі та в строк поставлено відповідачу природний газ в об'ємі 2 619, 196 тис. куб. м на загальну суму 12 201 000,29 грн., що підтверджується також наявними у матеріалах справи підписаними сторонами актами приймання-передачі природного газу. Натомість відповідачем отриманий у 2012 році природний газ у повному обсязі було оплачено в лютому 2013 року, тобто з порушенням визначеного договором купівлі-продажу природного газу строку.

Предметом даного спору є вимога позивача про стягнення 123 525,02 грн., а саме: пені у розмірі 66 498, 79 грн., 3% річних у розмірі 13 299, 76 грн., штрафу у розмірі 28 826, 20 грн., інфляційних втрат у розмірі 14 900, 27 грн., судових витрат у розмірі 2 470, 50 грн.

Відмовляючи частково у задоволенні позову суди попередніх інстанцій виходили з того, що у відповідача наявні виняткові обставини, в силу яких, відповідно до ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України, ст. 233 Господарського кодексу України та п. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, має право зменшувати розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з вказаними висновками судів попередніх інстанцій щодо наявності підстав для зменшення неустойки (штрафу, пені), враховуючи наступне.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України та статті 193 Господарського кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином, в установлений строк, відповідно до закону, інших нормативно-правових актів, договору; одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається, крім передбачених законом випадків.

У статті 509 Цивільного кодексу України зазначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до частини 1 статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно зі статтею 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

У відповідності до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 611 Цивільного кодексу України унормовано, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (штраф, пені).

За змістом положень статей 216, 218, 229, 230, 231 Господарського кодексу України боржник несе господарсько-правову відповідальність за невиконання ним грошового зобов'язання шляхом застосування до нього господарських санкцій.

Згідно з частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором або законом.

Як вбачається з п. 7.2. договору у разі невиконання покупцем умов п. 6.1. цього договору покупець у безспірному порядку зобов'язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу, а за прострочення понад 30 днів додатково сплатити штраф у розмірі 7% від суми простроченого платежу. При цьому згідно із пунктом 9.3. договору строк позовної давності, в тому числі за вимогами щодо стягнення штрафу та пені, встановлено сторонами у 5 років.

Суди попередніх інстанцій, дослідивши наданий позивачем розрахунок пені, інфляційних втрат, 3% річних та штрафу та з урахуванням вищенаведених положень закону, дійшли висновку, що відповідний розрахунок є обґрунтованим і правомірним, а порядок нарахування суми штрафних санкцій відповідає умовам договору та вимогам чинного законодавства України.

Разом з цим, місцевий та апеляційний господарські суди дійшли висновку про можливість у даному випадку зменшити розмір нарахованих позивачем відповідачу штрафних санкцій на 40%, виходячи з наступного.

Відповідно до частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Згідно зі статтею 233 Господарського кодексу України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому, повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Пунктом 3 частини 1 статті 83 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

В пп. 3.17.4. постанови пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" роз'яснено, що за змістом п.3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання зобов'язання або його невиконання, незначності прострочення виконання зобов'язання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Обґрунтовуючи заявлене клопотання про зменшення розміру пені на 50%, відповідач посилався на збитковість підприємства та те, що на момент подання позову основний борг повністю сплачений відповідачем.

Враховуючи те, що відповідач є збитковим підприємством, використовує придбаний газ для вироблення теплової енергії для потреб населення, а також те, що на момент звернення позивача до суду відповідач в повному обсязі сплатив суму основного боргу за укладеним договором, суди попередніх інстанцій дійшли правомірного висновку про необхідність зменшення розміру стягнення з відповідача пені та штрафу на 40% від належної до стягнення суми та стягнули з відповідача 39 899,27 грн. пені, 17 295, 72 грн. штрафу.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про наявність підстав для зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання з наведених вище підстав.

Перевіривши у відповідності до ч. 2 ст. 111-5 ГПК України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення судами попередніх інстанцій, колегія суддів дійшла висновків про те, що місцевий та апеляційний господарські суди в порядку ст.ст. 47, 43 ГПК України всебічно, повно і об'єктивно розглянули в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності; дослідили подані сторонами в обґрунтування своїх вимог і заперечень докази; належним чином проаналізували відносини сторін.

Отже, доводи касаційної скарги не спростовують правомірних висновків місцевого та апеляційного господарських судів, що покладені в основу прийнятих у даній справі рішення та постанови, а тому не є підставою для їх скасування.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" залишити без задоволення.

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 24.11.2014 та рішення господарського суду Полтавської області від 26.08.2014 у справі №917/1234/14 залишити без змін.

Головуючий суддя Н.М. Губенко

Судді Т.Л. Барицька

В.І. Картере